/13 Серпня 2025

МІДЬ — НЕДООЦІНЕНИЙ ЕЛЕМЕНТ З ВИСОКИМ ПОТЕНЦІАЛОМ

Мідь є багатофункціональним елементом. Як і всі мікроелементи вона є активним каталізатором, що прискорює низку біохімічних реакцій у рослинах та бере участь у процесах фотосинтезу, цвітіння, утворення насіння, біологічній фіксації, а також у синтезі білку та лігніну, який поряд з целюлозою є складовою частиною здерев’янілих тканин судинних рослин та з геміцелюлозою зумовлює міцність стовбурів і стебел рослин. Звичним для всіх є той факт, що мідь впливає на покращення стійкості рослин до хвороб, проте стійкість рослин до грибкових хвороб залежить від оптимального надходження міді. З іншого боку, рослини з підвищеною концентрацією Сu мають й підвищену чутливість до збудників ряду хвороб.

При цьому не менш важливою функцією міді є здатність контролювати утворення ДНК і РНК, тому її дефіцит помітно гальмуватиме репродукування рослин (зменшуватиме утворення зерен, призводитиме до стерильності).

Хоча найбільший винос міді – 53 г на формування 1 т продукції характерний для цукрового буряку, не менш важливу роль цей елемент відіграє і у становленні врожайності ріпаку озимого, хоч і винос елемента знаходиться на рівні 8,5 г, проте пшениця виносить його трохи більше – 10 г. Здається не дуже правдоподібним факт, що мідь здатна впливати на врожайність ріпаку, адже усі звикли, що врожайність цієї культури залежить лише від бору та сірки, чи не так? Проте вчені із різних країн, провівши ґрунтовні дослідження, встановили беззаперечний вплив цього елемента на формування врожайності ріпаку озимого. Так, наприклад, у державному науково-дослідному інституті ґрунтознавства та рослинництва у Польщі було проведено дослідження впливу ґрунтового та позакореневого внесення сульфату міді на посівах ріпаку озимого. Результати досліджень показали, що підживлення міддю ріпаку за умов низького та середнього рівня цього компонента в ґрунті призвело до збільшення його врожайності на 2-6%.

Статистично значуще збільшення врожайності ріпаку було отримано під впливом позакореневого підживлення міддю в нормі 250 г/га та ґрунтового внесення в нормі 12 кг/га. Позакореневе та передпосівне підживлення міддю в нормі 8 та 12 кг/га призвели до значного збільшення концентрації олії в насінні тестових сортів ріпаку. Під впливом мідного підживлення також спостерігалася сприятлива тенденція до збільшення концентрації її в насінні.

В іншому дослідженні, яке проводилось у сільськогосподарському університеті Rawalpindi в Пакистані (33° 39′ 06.7″ N 73° 04′ 49.6″ E) для двократної обробки ріпаку у фази ВВСН 14-19 та ВВСН 51-59 використовували наночасточки срібла та міді у різних концентраціях – від 5 мг/л до 35 мг/л (https://doi.org/10.1038/s41598-024-79269-3). Отримані результати наведено в таблиці.

Показники	Сумарна концентрація наночастинок срібла та міді
Показники	0 ppm	5 мг/л	10 мг/л	15 мг/л	20 мг/л	25 мг/л	30 мг/л	35 мг/л
Висота рослин (см)	113.51^f	137.85^bc	133.98^cd	142.30^bc	144.67^ab	152.01^a	126.94^de	122. 19^ef
Кількість гілок першого порядку (шт)	2.80^d	4.53^b	4.0^bc	3.67^c	5.47^a	5.27^a	4.53^b	4.13^bc
Кількість гілок другого порядку (шт)	1.13^c	1.47^b	0.77 ^d	1.43^b	1.53^ab	1.70^a	1.40^b	1.43^b
Кількість стручків на рослині	144.27^f	175.20^bcd	178.93^bc	158.60^def	186.33^b	225.87^a	153.00^ef	144.27^f
Кількість насінин у стручку	15.05^f	16.12^ef	17.53^cde	19.01^bc	20.31^ab	21.41^a	17.83^cd	16.31^def
Довжина стручка (см)	6.20^c	7.10^b	7.26^b	7.52^ab	7.51^ab	7.96^a	7.22^b	7.07^b
Маса 1000 насінин (г)	2.42^c	2.71^bc	2.81^abc	3.09^ab	3.17^ab	3.30^a	2.74^bc	2.54^c
Біологічна врожайність з 1 рослини (г)	29.29^f	34.25^d	31.32^e	36.74^b	35.13^cd	38.20^a	30.36^ef	35.84^bc
Урожайність насіння з рослини (г)	7.34^d	7.80^cd	7.49^d	8.30^bc	8.14^c	9.17^a	7.56^d	8.73^ab
Вихід олії з рослини (%)	3.07^e	3.27^de	3.16^e	3.58^bc	3.49^cd	4.25^a	3.34^cde	3.86^b
*Індекс врожайності (%)	22.67^c	22.76^c	23.42^bc	22.61^c	23.16^bc	23.99^abc	24.92^a	24.36^ab

Значення індексовані однаковими літерами не є статистично значущими.

*Індекс врожаю (ІВ) – це відношення зерна до загальної кількості сухої речовини пагонів, яке є мірою репродуктивної ефективності.

Як видно із таблиці, найкращі показники урожайності ріпаку озимого були отримані при застосуванні концентрації 25 мг/л. При збільшенні концентрації розчину, біометричні показники формування врожайності культури, знижувались, що вкотре доводить, що будь-який елемент, в тому числі і мідь, лише за оптимальних концентрацій здатен чинити позитивний вплив на рослини; перевищення або ж недостатня його кількість блокуватиме отримання бажаного рівня врожаю. Дане твердження є постулатом закону оптимуму, мінімуму та максимуму, згідно якого найбільш високий урожай може бути отриманий за оптимальної наявності фактора, а при збільшенні чи зменшенні цього фактора урожай буде знижуватися.

Проте наведені вище дослідження ніяким чином не стверджують, що внесення бору для озимого ріпаку не є необхідним, навпаки, сумісне застосування цих двох елементів у технологіях живлення культури сприятиме досягненню планової врожайності. Так, за результатами трирічного експерименту (2010–2013), який проводився на Дослідній станції (ДС) Баборувко (52°35’1.6125”N, 16°38’16.3501”E)), ДС Осіни (51°27’35.4659”N, 22°2’51.0307”E) та ДС Єльч-Ласковіце (51°1’48.6194”N, 17°21’36.3187”E) у Польщі (doi: 10.17221/24/2015-PSE) було встановлено, що сумісне використання міді, бору та сірки призвело до збільшення рівня врожаю на 10 %, що беззаперечно є значним показником.