-
Карл Вільгельм Шеєле зі Швеції відкрив молібден у 1781 році. Він експериментував з азотною кислотою та молібденовою рудою (в процесі утворювався білий порошок), яка завжди вважалася такою, що містить свинець. Шеєле довів, що цей елемент не є свинцем. Натхненний Шеєле, того ж року швед П. Й. Єльм використав «метод відновлення вуглецю», щоб виділити новий метал з цього білого порошку та назвав метал «молібденом».
-
Молібден життєво важливий для ферментів бактерій, які здатні фіксувати азот.
-
Існує приблизно п’ятдесят ферментів, що містять молібден, які містяться як у бактерій, так і в тварин.
-
Він необхідний для всіх еукаріотів.
-
Молібден є п’ятдесят четвертим за поширеністю елементом на Землі у земній корі та двадцять п’ятим за поширеністю елементом в океанах.
Отже ключові функції молібдену у живленні рослин зводяться до наступних:
- Фіксація азоту: молібден є ключовим компонентом ферментів нітрогенази, які необхідні для перетворення атмосферного азоту у форму, придатну для використання рослинами (мал. 1).
- Ферментативна активність: молібдензалежні ферменти беруть участь у різних біохімічних шляхах, критично важливих для росту та розвитку рослин. Наприклад, фермент нітратредуктаза сприяє перетворенню нітрату на нітрит, попередник амінокислот та білків.
- Формування та проростання насіння: молібден відіграє життєво важливу роль у синтезі фітогормонів, таких як абсцизова кислота (АБК), яка регулює період спокою насіння, проростання та ранній ріст рослин. Отже, достатній рівень молібдену необхідний для оптимального формування та життєздатності насіння.
Малюнок 1. Вплив молібдену на фіксацію атмосферного азоту.
Важливість Mo для процесу біологічної фіксації азоту вперше була описана Бортельсом, який продемонстрував, що Azotobacter vinelandii, при інокуляції в поживне (культуральне) середовище без N, потребує Mo для росту, чого не спостерігалося, якщо джерелом N у поживному середовищі був амоній, тобто в середовищі, де був присутній N, бактеріям не потрібен Mo для синтезу асимілятів.
Та чи було вам відомо, що молібден може позитивно впливати на засвоєння фосфору, особливо за умови кислої реакції грунтів?
Він виступає особливо перспективним кандидатом завдяки своїй подвійній функціональності, особливо в кислих ґрунтах (мал. 2), де поширений як дефіцит Mo, так і фіксація фосфору. Через хімічну подібність між іонами молібдату та фосфату, додавання Mo може підвищити доступність фосфору, конкуруючи з ґрунтовими колоїдами (Xu et al., 2006). Крім того, Mo може стимулювати секрецію протонів та фосфатаз корінням рослин або мікроорганізмами, що ще більше сприяє мобілізації фосфору (Qin et al., 2023a). У польовому виробництві спостерігалося, що додавання молібденових добрив значно збільшує доступний вміст фосфору в ризосфері ґрунту бобових культур, що, в свою чергу, посилює поглинання фосфору культурами.
Які ж існують шляхи, доступні нам, для поповнення вмісту цього цінного елемента?
- Внесення в ґрунт: аналіз ґрунту має вирішальне значення для оцінки рівня молібдену та визначення відповідних рівнів удобрення. Внесення добрив, що містять молібден, або органічних добрив, таких як компост, може допомогти зменшити дефіцит.
- Позакореневе внесення: позакореневе внесення молібдену може забезпечити швидке та ефективне рішення, особливо на критичних стадіях росту або при появі симптомів дефіциту.
Малюнок 2. Карта кислотності ґрунтів світу
- Сівозміна та міжрядні посіви бобових: включення бобових культур до систем сівозміни може підвищити родючість ґрунту та доступність молібдену завдяки фіксації азоту.
Ми у Wonder маємо виняткове рішення – Wonder Leaf Mono Mo 3 – добриво, до складу якого окрім молібдену, входить азот, бор, хелат цинку та амінокислоти. Композиція добрива здатна повною мірою забезпечити потреби не лише бобових, але і зернових та інших культур, що дозволить поліпшити процеси живлення, утворення ферментів та ензимів і у підсумку забезпечить отримання найвищої врожайності абсолютної якості.
Звертайтеся за консультацією до наших агрономів-експертів: +38 067 0000 304
Або пишіть нам на пошту: info@wonder-corporation.com — завжди на зв’язку!
Карл Вільгельм Шеєле зі Швеції відкрив молібден у 1781 році. Він експериментував з азотною кислотою та молібденовою рудою (в процесі утворювався білий порошок), яка завжди вважалася такою, що містить свинець. Шеєле довів, що цей елемент не є свинцем. Натхненний Шеєле, того ж року швед П. Й. Єльм використав «метод відновлення вуглецю», щоб виділити новий метал з цього білого порошку та назвав метал «молібденом».