Упродовж вегетації рослин (в онтогенезі) елементи живлення поглинаються нерівномірно. Раціональна система удобрення має враховувати життєві цикли потреб рослин в елементах живлення і своєчасно забезпечувати їх у необхідній кількості й співвідношенні у найбільш засвоюваних формах.
Недостатня забезпеченість тим чи іншим елементом в окремі періоди життя зумовлює зниження врожаю та погіршення його якості.
У час вегетації рослин виділяють періоди, які різняться характером поглинання елементів живлення: критичний, коли в рослини надходить невелика кількість елементів живлення, але їх нестача погіршує ріст і розвиток рослин, та період максимального засвоєння, коли рослини поглинають найбільшу їх кількість.
Для багатьох рослин критичним є період появи сходів, насамперед щодо фосфору. У цей період у рослин інтенсивно відбуваються синтетичні процеси, але коренева система розвинена ще слабко. Навіть якщо в наступні фази розвитку фосфорне живлення буде достатнім, це не виправить ситуацію – врожай буде нижчим. Тому системою удобрення має бути передбачено посилене живлення рослин фосфором порівняно з азотом і калієм на початку вегетації. Для цього фосфорні добрива невеликими дозами вносять у рядки під час сівби. Під деякі культури під час сівби вносять усі основні елементи живлення: азот, фосфор і калій, наприклад під зернові, буряк, картоплю.
У зернових злаків закладання і диференціація репродуктивних органів розпочинається вже в період 3–4 листків. Нестача азоту в цей час призводить до зменшення кількості колосків у колосі та зниження врожаю. Тому цей недолік наступним нормальним азотним живленням виправити не вдається.
Слід також зазначити, що тривалість періоду живлення, тобто інтервал часу, впродовж якого рослини засвоюють елементи живлення з навколишнього середовища, не завжди збігається з вегетаційним періодом. У перший період життя вони використовують елементи живлення з проростаючого насіння або з бульб чи коренеплодів. Наприкінці вегетації багато рослин перестають засвоювати елементи живлення ззовні, але продовжують повторно використовувати ті, які були засвоєнні раніше.
За тривалістю періоду живлення сільськогосподарські культури істотно різняться між собою. Наприклад, буряк, картопля, кукурудза, горох, люпин, конюшина та інші культури засвоюють елементи живлення впродовж усього періоду вегетації, тоді як у ячменю період живлення відбувається протягом перших 50–60 діб, хоча вегетаційний період триває 80–90 діб.
Інтенсивність засвоєння елементів живлення рослинами в різні періоди вегетації неоднакова. Кожна культура має свої періоди інтенсивного їх засвоєння. Так, трави, буряк, кукурудза, соняшник відрізняються тривалим періодом засвоєння елементів живлення, який продовжується майже до кінця їх вегетації. Всі зернові культури (за винятком кукурудзи), а також льон, рання картопля, деякі овочеві культури мають короткий період засвоєння основної кількості елементів живлення.
Наприклад, капуста найбільшу кількість елементів живлення засвоює під час формування головки. Буряк цукровий за другий місяць життя засвоює у 50 разів більше азоту, у 15 – фосфору й у 60 разів – калію, ніж за перший місяць.
Льон найчутливіший до рівня азотного живлення від фази ялинки до бутонізації, а злакові культури – у період формування листкового апарату і в період диференціації репродуктивних органів, тобто від фази виходу в трубку до початку колосіння. Цукровий буряк потребує посиленого калійного живлення у період цукро накопичення.
Огірок вибагливий до живлення азотом у період формування листкового апарату, а до живлення фосфором – перед цвітінням. У період плодоношення він потребує посиленого забезпечення азотом і калієм.
Потреба більшості рослин в азоті до початку плодоношення зменшується, причому значення фосфору і калію у живленні рослин зростає. Загалом у період плодоношення засвоєння елементів живлення знижується і наприкінці вегетації життєдіяльність рослин, переважно відбувається шляхом повторного використання раніше накопичених елементів живлення.
Особливості засвоєння елементів живлення у різні фази вегетації потрібно враховувати під час складання системи удобрення сільськогосподарських культур, яка зазвичай включає три прийоми застосування добрив у різні строки: основне, рядкове і підживлення. Основне внесення добрив до сівби має забезпечувати живлення рослин упродовж усього періоду вегетації, тому зазвичай вносять повну норму органічних і більшу частину мінеральних добрив. Внесення добрив у рядки має за мету “підтримати” рослини у перші 10-20 діб після появи сходів. Для цього використовують легкорозчинні форми фосфорних або комплексних добрив. У період максимального засвоєння рослинами елементів живлення проводять кореневі й позакореневі підживлення.
Нині дедалі частіше практикують вирощування овочів та інших сільськогосподарських культур в умовах захищеного ґрунту. При цьому є можливість збільшити продуктивність рослин застосуванням періодичного живлення. Відомо, що рослини мають річні, сезонні й добові ритми; крім того, спостерігаються імпульсні ритми з періодами від кількох годин до кількох секунд. Метод періодичного живлення особливо перспективний для гідро- та аеропоніки, оскільки дає змогу без збільшення витрат на мінеральне живлення значно підвищити продуктивність культур. У штучних умовах вирощування рослин велике значення мають склад, концентрація поживного розчину, режим його застосування, який має змінюватись впродовж вегетації. Тимчасове призупинення надходження елементів живлення із зовнішнього середовища у певні періоди може спричинити інтенсивний розвиток коренів. Подаючи воду замість поживного розчину, можна зумовити голодування рослин, тобто стимулювати процес плодоутворення та ефект скоростиглості.
Що ж по завершенні роз’яснень, щодо критичних періодів росту і розвитку відносно збільшення споживання рослинами елементів живлення:
- ВВСН 00-09 (Поява сходів). У даних фазах звертаємо увагу на енергію проростання, та появу дружніх сходів. Так як при вирощування культур, не завжди рослина забезпечується всіма елементами живлення, що потім впливає на якість насіння. При розвитку в ендоспермі не вистачає поживи для проростання. Тому проводять перевірку насіння на схожість у лабораторних умовах та проводять обробку посівного матеріалу добривами для підвищення енергії проростання.
- ВВСН 13-19 (Розвиток листків). У даних фазах звертаємо увагу на те, що більшість рослин формують зачатки репродуктивних органів, визначається кількість квіток.
- ВВСН 31-39 (Подовження стебла). Його ще називають “великим критичним періодом”. Різко збільшується чутливість рослин до дефіциту поживних речовин, води та світла. За несприятливих умов відбувається редукція продуктивних пагонів. За нестачі азоту, фосфору та калію проходить зниження продуктивності окремих рослин. Мікроелементи добрива беруть участь у багатьох біохімічних реакціях, входять до складу ферментів, вітамінів, гормонів та інших біологічно активних речовин, чим активують зростання біомаси, підвищують ефективність фотосинтезу та стійкість рослин до несприятливих умов середовища.
- ВВСН 51-59 (Бутонізація). Дана фаза характеризується розвитком квіток, формування якісних приймочок маточок та пиляків. Що буде впливати на запліднення та кількість зав’язі.
- ВВСН 71-79 (Утворення плодів та насіння). Формуються якісні показники майбутнього врожаю. Позакореневі обробки також продовжують термін функціонування фотосинтетичного апарату та тривалість життя листя як основного донора асимілятів, що сприяє накопиченню більшої кількості поживних речовин, підвищенню якості та збільшенню маси зерна.
Агроном-експерт Wonder LLC
Ковальський Ігор
+380636261565
agronomist@wonder-corporation.com
