Впевнений, ви знаєте, що постійне вирощування сільськогосподарських культур, без додаткового внесення поживних речовин в грунт, виснажує його природні джерела та впливає на врожайність. Саме з цієї причини важливо додавати мікро, макро елементи та інші поживні для рослин речовини із зовнішніх джерел для сталого виробництва.
Рекомендації щодо добрив складаються в елементній (наприклад S) або окисленій (наприклад SO3) формах поживних речовин з різним складом. Виходячи з вмісту поживних речовин у певному добриві, необхідно розрахувати кількість внесеного матеріалу.
Для розрахунку правильних норм та доз потрібно враховувати декілька факторів:
- Планову врожайність культури (беремо до уваги багаторічні показники врожайності культури вирощування у даному регіоні).
- Особливості споживання конкретного сорту чи гібриду вирощування.
- Тип та стан ґрунту (включає в себе показники гранулометричного складу, рівень рН та вміст елементів живлення).
Нижче наведені загальні рекомендації для точного визначення оптимальної дози норм внесення добрив.
Мінеральні добрива:
- Азотні добрива: Загалом, існує три форми азоту і кожна форма працює по різному.
- Нітратна форма – здатна дуже легко засвоюватись кореневою системою (це той азот, що потрібен відразу для споживання рослиною).
- Амонійна форма – поступово засвоюється рослиною, в тому числі за низьких температур переходити у нітратну форму.
Амідна форма – це найбільш пролонгована дія азоту у ґрунті (перехід з амідної в амонійну, а потім у нітратну). Цей процес залежить від температури, вологи та наявних у ґрунті мікроорганізмів. Ця форма найкраще засвоюється листовою поверхнею рослини. Разом з тим, проводити позакореневе живлення потрібно у вечірній та ранковий час з використанням Wonder Aqua True Cover (ад’ювант, що забезпечує краще ЗЗР та добривам проникнути в середину листка). Ця форма азоту при контакті з фотосинтетичною активністю сонячного опромінення здатна переходити у атмосферний азот.мальної дози та норми добрив.
Доза та норма азотних добрив може досягатися від 30 до 200 кілограмів у діючій речовині на гектар, незалежно від виду культури та умов вирощування. Для позакореневого живлення використовують амідну форму азоту.
2. Фосфорні добрива: фосфор в добривах знаходиться у вигляді трьох груп сполук, залежно від їх розчинності у різних розчинниках.
- Загальний фосфор – це весь фосфор, який входить до складу добрива незалежно від конкретної сполуки. Як правило, цей показник малоінформативний, тому що не передає всієї суті.
- Доступний фосфор – це фактично та частина загального фосфору, яка може бути засвоєна рослинами впродовж періоду вегетації культури. Методика визначення передбачає підбір екстрагенту, який «мав би» вилучати ту частину фосфору добрива, яку рослина може засвоїти. Підбір екстрагенту залежно від його агресивності дає змогу вилучити більшу чи меншу частину фосфору. Найчастіше для вилучення фосфору використовують цитрат амонію (сіль лимонної кислоти), і тоді сполуки, які він вилучає, називають цитраторозчинним фосфором.
- Водорозчинний фосфор – це сполуки фосфору, що переходять у водну витяжку (вилучаються водою). Це та частина фосфору, яку рослини здатні засвоїти «вже зараз». І саме вміст водорозчинного фосфору найбільше цікавить споживача, оскільки це саме той фосфор, у якого найбільше шансів бути поглинутим рослиною. Разом з тим, у цього фосфору й найбільше шансів бути зафіксованим ґрунтом, що також дуже важливо. Проте високий вміст водорозчинного фосфору не у всіх випадках є перевагою. Наприклад, на кислих ґрунтах, що характеризуються сильною фіксацією фосфору, внесення водорозчинного фосфору заздалегідь, до посіву призведе до значного зниження коефіцієнту його використання рослинами. При передпосівному та припосівному внесенні добрив потрібно віддавати перевагу добривам з високим вмістом водорозчинних сполук фосфору.
Фосфор використовують зазвичай в дозі та нормі від 20 до 100 кілограмів у діючій речовині на гектар, незалежно від виду культури та умов вирощування.
3. Калійні добрива: За рівнем доступності та рухомості сполуки калію поділяють на три групи:
- Необмінний калій – є складовою алюмосилікатних мінералів, польових шпатів та слюди. Цей калій є малодоступним для рослин, проте під впливом температур, мікроорганізмів та води в процесі вивітрювання мінерали руйнуються й поступово перетворюються у розчинні солі калію.
- Обмінний калій – зв’язаний ґрунтовими колоїдами. Цей калій має здатність легко переходити в розчин у процесі обміну з іншими катіонами, за рахунок чого є легкодоступним для рослин. Якщо рослини поглинули увесь калій з ґрунтового розчину, він поповнюється новими надходженнями цього елемента живлення, що переходять з колоїдів. Кількість обмінного калію у ґрунтовому розчині, зазвичай, є індикатором забезпеченості ґрунту доступним калієм.
Водорозчинний калій – представлений у ґрунті сольовими розчинами (нітрати, фосфати, хлориди, карбонати, сульфати калію), що придатні до безпосереднього
- засвоєння рослинами. Цей калій може поглинатися колоїдами й переходити у необмінну форму, що знижує рівень його доступності для рослин. Необмінна фіксація калію дуже виражена найбільше при чергуванні на них зволоження та висушування.
Загалом, доза та норма калійних добрив може бути від 30 до 150 кілограмів у діючій речовині на гектар, незалежно від виду культури та умов вирощування.
Органічні добрива:
Природний компост – це органічні добрива, що утворилися внаслідок розкладання органічних речовин мікроорганізмами. Зазвичай застосовують у дозі 5-20 тонн на гектар, незалежно від якості компосту.
Гній – це екскременти тварин, які змішані з підстилкою, що підлягає перегріванню. Доза гною може бути 5-40 тонн на гектар, залежно від типу гною (курячий, коров’ячий тощо) та віку рослин.
Листові (позакореневі) підживлення:
Одним не менш важливих впливом на рослини є позакореневе живлення (листове). Даний метод дозволяє коригувати елементи в рослині, поки ґрунтові елементи тимчасово недоступні або забезпечувати елементами, що знаходяться у дефіциті зі зміною фізіологічного стану рослин у найбільш критичні періоди росту та розвитку.
Дози листкових добрив менша, ніж добрив для кореневої системи. Зазвичай рекомендують додавати 0,5-2% добрива від маси води (5-20 грамів добрива на літр води).
Читайте статтю Принцип “Закону Мінімуму” Лібіха, щоб зрозуміти від чого насправді залежить ріст рослин та визначення справжніх “обмежувальних факторів” росту.
Фертигація:
Велике значення мають склад та концентрація солей ґрунтового розчину. Корені рослин спроможні поглинати поживні речовини за їх невеликої концентрації, орієнтовно від 0,03–0,05 до 0,1–0,2%. За концентрації вище 0,2% поглинальна здатність рослиною води та поживних речовин різко сповільнюється, що призводить до втрати тургору (млявості) рослин. Цей процес спостерігається на засолених грунтах.
Важливо пам’ятати, що перевищення доз добрив може призвести до забруднення навколишнього середовища та зниження якості продукції. Саме тому перед застосуванням будь-яких добрив необхідно повністю ознайомитися з інструкціями та рекомендаціями виробника, або звернутися до агрономів для індивідуальних рекомендацій.
Для правильного розрахунку доз, норм та форм добрив потрібно проводити агрохімічний аналіз ґрунту.
