Вирощування томатів – це захоплююче і прибуткове заняття, в результаті якого можна отримати масу свіжих, поживних плодів. Для отримання високого врожаю передусім необхідно розуміти, як правильно вирощувати помідори: який тип ґрунту обрати, як організувати полив і забезпечити потрібний догляд за цією сільськогосподарською культурою. Водночас не слід забувати, що хвороби рослин та шкідники ставлять під загрозу успіх усієї справи.
Сучасні технології вирощування томатів передбачають впровадження передових методів сільськогосподарського виробництва, постійний моніторинг стану рослин та використання надійних даних для прогнозування погодних аномалій, а також виявлення та усунення можливих проблем. Тож давайте розберемось разом як отримати гарний врожай томатів!
Хотілось би більш детально зупинитись на факторах, які є дуже важливими для вирощування якісного врожаю томатів:
1. Біологічні особливості рослини. Перш ніж почати їх вирощувати, необхідно ознайомитись з біологічними особливостями та умовами вирощування даної культури.
Помідор – це рослина, яка любить тепло та світло. Оптимальною температурою для його зростання та розвитку є діапазон від +23 до +25 °С. Важливо, що при зниженні температури до +15 °С рослини припиняють цвітіння, а при показнику +10 °С зупиняються в рості. Після заморозків томати гинуть.
Помідори рекомендується вирощувати на пухких, родючих ґрунтах, що добре прогріваються, з нейтральним рН. Томати вимагають помірного поливу. В свою чергу, висока вологість ґрунту та повітря сприяють розвитку грибкових та бактеріальних захворювань на рослині.
2. Культура-попередник.
Найкращими попередниками томату є зернобобові рослини, багаторічні трави, огірки, цибуля та капуста. Не рекомендується сіяти або висаджувати розсаду помідорів після пасльонових культур (картопля, баклажан, перець) і навіть розміщувати поряд з ними. Тому що ви можете зіткнутися із великою кількістю хвороб та шкідників, які є одноманітними для даної культури та найближчих культур даного роду.
Повертати помідори на те саме місце можна не раніше, ніж через 3-4 роки.
3. Підготовка ґрунту.
Для того, щоб підготувати ґрунт до весняного посіву або висадки розсади, необхідно з осені внести органічні добрива із розрахунком 4-6 кг/м2 свіжого коров’ячого гною, або напівперепрілі поживні решти 2-4 кг/м2, або усереднені норми внесення мінеральних добрив в діючій речовині: азот 10-12 г/м2, фосфор 10-11 г/м2 та калій 17-19 г/м2.
Якщо ж ви застосовуєте органічне підживлення (удобрення) в поєднанні з мінеральними добривами, то норма міндобрив, зменшується на 40% вносення проводиться перед посівом. Якщо ви застосовуєте тільки мінеральні добрива, то беремо усереднені норми, які були вказані попередньо, тобто 50% вносимо восени, а інші 50% перед посівом.
Добрива підбираються відповідно до рН ґрунту та способу внесення. Найкраще обирати добриво після проведеного агрохімічного аналізу. Саме цей аналіз дасть змогу чітко визначити нестачу того чи іншого елементу у ґрунті та як найправильніше підібрати добрива для ґрунтів у яких ви будете вирощувати помідори. Також необхідно провести оранку або перекопати лопатою на глибину 25-30 сантиметрів та культивацію з боронуванням навесні.
4. Вибір сорту або гібриду помідора.
У польових умовах доцільно вирощувати томати детермінантного або напівдетермінантного виду. Високорослі сорти не зовсім підходять для посадки у відкритому ґрунті, тому що їх потрібно підв’язувати на шпалеру та вирощувати у теплиці, якщо умови не здатні давати великий період вегетації.
5. Посів та висадка розсади.
Посів та посадка томатів у відкритий ґрунт починається після проходження загрози весняних заморозків, залежно від кліматичного регіону та погодних умов. Важливо, що посадка або посів помідор проводиться в один рядок з відстанню між рядами 1,4-1,6 м на краплинному зрошенні, а якщо немає поливу, ряди можна зменшити до 1,2 м. Також можливі дворядні схеми посадки, наприклад, 170+40×40 сантиметрів. Не варто перевищувати густоту посіву або посадки, тому що це може призвести до зниження врожайності. Також є ризик того, що плоди можуть стати дрібними та почнуть розвиватися хвороби.
6. Формування рослин.
При вирощуванні томату без підв’язки у пасинкуванні немає потреби. Пасинкування томатів – це процес видалення пазушних, бічних пагонів, що ростуть з пазухів листя між стеблом рослини та головним стеблом. Ці пагони, відомі також як пасинки, мають тенденцію споживати багато поживних речовин та енергії рослини, що може призвести до зменшення плодоношення та погіршення якості плодів. Саме тому пасинкування допомагає рослинам перерозподілити ресурси на ріст та розвиток плодів, що сприяє отриманню більшого врожаю та поліпшенню якості плодів. Однією з переваг пасинкування є можливість створення більш щільних насаджень. Коли томати не формуються, вони займають більше простору, заважаючи сусіднім рослинам. Видалення пасинків дозволяє кущам бути більш компактними, що сприяє ефективному використанню доступного місця та покращує обробку та догляд за культурою.
У відкритому ґрунті на кілках вирощують лише великоплідні детермінантні томати. Для цього над 3-м суцвіттям залишають пасинок заміщення. Верхівку прищипують, залишаючи над останнім суцвіттям 2-3 листки. Після зав’язування 2-3 пензлів процедуру слід повторити.
7. Підживлення томатів.
Слід зазначити, що досить хороший результат підвищення родючості ґрунту дають сидерати, компостні купи, насичення позитивними мікроорганізмами та каліфорнійським черв’яком. При їх внесенні перевертати ґрунт не рекомендується. Також добрий результат дають органічні добрива, які вносять під попередню культуру. Для цього використовують 20-40 т/га свіжого гною.
У період вегетації рослин вносять мінеральні добрива, норми яких розраховуються після агрохімічного аналізу ґрунту. Добрива підбираються відповідно до рН ґрунту та способу внесення.
Якщо ж на ділянці використовується зрошення за допомогою дощування, то фосфорні та калійні добрива вносяться під оранку. Внесення азотних добрив ділиться на 3 етапи: перший із весняною культивацією, другий у період зав’язування плодів, а третій через 3-5 тижнів.
При вирощуванні томатів на краплинному зрошенні добрива потрібно вносити в період вегетації дрібно, але часто. Такий спосіб є найбільш прийнятним, тому що за його допомогою рослини отримуватимуть необхідні елементи у потрібний період. Також спостерігаючи за рослинами після внесення того чи іншого добрива можна регулювати норми внесення N:P:K.
Помідор потребує листового живлення.
На початкових етапах росту та розвитку рослини, а саме у фазу росту та розвитку листку ВВСН 13-19 (Розвиток листків), томати можуть піддаватись весняним різким коливання температур. Дуже часто на рослинах можна побачити антоціанове забарвлення (перехід від синього до фіолетового у кольорах) на листі. Саме з цієї причини застосовують внесення фосфорних добрив (Wonder Leaf Blue, Wonder Leaf Mono P30) у нормах, які вказані виробником. Якщо ж рослини піддаються стресу, який викликаний навколишнім середовищем (різкі пониження температур, тривале зниження температур та перезволожений ґрунт), або антропогенним фактором-внесення гербіцидів, то застосовують амінокислоти рослинного походження (Wonder Leaf Green та Wonder Leaf Amino 43).
Разом з тим, також застосовують хелатні комплекси мікроелементів (наприклад Wonder leaf Mono Zn 8, Wonder Leaf Mono Cu 6, Wonder Leaf Mono B 120). З використанням мікроелементів, із нуклеїнових кислот утворюються комплексні сполуки, які впливають на властивості клітин, розвиток коренів, формування органів розмноження тощо. Вони беруть участь у процесах дихання та фотосинтезу, (вуглеводного, жирового та білкового обміну), утворення ферментів та кислот, процес закріплення азоту, перетворення сполук фосфору. Бажано, щоб хелатуючий агент був гліцин. Завдяки тому, що молекула гліцину набагато менша, ніж молекула хелатуючих речовин, що зазвичай використовують (наприклад, EDTA, EDDHA), добриво, яке її містить, має більшу концентрацію мікроелементів. Крім цього, вона є компонентом білків, і тому разом із мікроелементами вбудовується у скелет рослини.
Фактично, хелати синтетичного походження є невідомі у навколишньому середовищі, через це під час засвоєння їх рослиною вона втрачає багато енергії, щоб переробити або видалити чужорідні синтетичні ліганди в організмі в процесі асиміляції. Їх роль полягає лише в тому, щоб виконувати роль транспорту біологічних мікроелементів у рослині. Під час застосування хелатних сполук рослина «забирає» лише елемент живлення, а сам хелатор (як зайвий баласт) потрапляє у грунт і накопичується.
Фосфорні добрива, амінокислоти та комплекси мікроелементів можна змішувати разом в баковій суміші, краще щоб це був один виробник, який має таблицю змішування даних компонентів між собою. Якщо ж виробники різні, то попередньо краще змішати у малих пропорціях. Якщо розчин не помутнів та не випав у осад, то можна застосовувати. Бакову суміш потрібно використати протягом декількох годин після замішування. Краще уникати підвищення температури вище 25 °C та прямих сонячних променів. Найбільш ефективним буде проведення обробки у ранковий та вечірній час. Одним важливим фактором є застосування ад’ювантів (розтікач, прилипач та рН регулятор), адже вони допомагають приготованому робочому розчину розтікатись по поверхні рослини, утримуватись на поверхні та не випадати в осад продуктам із використанням лужної води.
В подальшому, коли у рослин відбувається інтенсивний ріст, потрібно слідкувати за рослинами, щоб уникати прояви дефіцитів макро- та мікроелементів. Найкращими добривами для позакореневого живлення (чи листового живлення) виступають комплексні добрива з акцентом уваги на азот (азотні добрива), (наприклад співвідношення N:P:K 3:1:1) – Wonder Leaf Violet, тому що у рослини відбувається інтенсивний ріст та вона потребує комплексу мікроелементів хелатних форм. Рекомендуємо використовувати Wonder Leaf Veg&Fruit, Wonder Leaf Wonder Micro.
При переході рослин у фазу росту та розвитку ВВСН 71-79 (Формування плодів та насіння) – потрібно слідкувати за рослинами, щоб уникати прояви дефіцитів макро-, мезо- та мікроелементів. Найкраще добриво для позакореневого живлення (листове підживлення) виступають комплексні добрива з акцетом уваги на калій (наприклад співвідношення N:Р:К – 1:0,5:2,1) – Wonder Leaf Red та Wonder Leaf Mono K30 та комплексом мікроелементів хелатних форм. Також потрібно подбати про вчасне внесення кальцію. Крім цього, за дефіциту кальцію верхні листки жовтіють, при цьому нижні залишаються зеленими, плоди уражаються вершинною гниллю. Саме в цей період рекомендуємо використовувати Wonder Leaf CaO+B або Wonder Leaf Mono Ca 14.
Таким чином, вирощування томатів потребує ретельно продуманої стратегії щодо планування та виконання польових робіт. Вибір оптимальних сортів, підтримання здоров’я та родючості ґрунту, використання ефективних методів боротьби зі шкідниками та хворобами, а також впровадження передових сільськогосподарських практик можуть забезпечити стійкість вирощування томатів протягом усього виробничого циклу.
Для того, щоб дізнатися більше про особливості підживлення (удобрення) та вирощування кави та какао, переходьте за цим посиланням!
