Фермери-початківці дуже часто не знають принцип “Закону мінімуму” Лібіха і стають жертвами хибного принципу, який звучить так: “чим більше вносиш, тим більше отримуєш”.
Фермери-початківці дуже часто не знають принцип “Закону мінімуму” Лібіха і стають жертвами хибного принципу, який звучить так: “чим більше вносиш, тим більше отримуєш”.Принцип “Закону мінімуму” Лібіха полягає в тому, що недосвідчені агролюбителі, звісно як і всі інші, хочуть отримати найбільший урожай зі своїх полів. Разом з тим, на жаль, вони не приділяють достатню кількість часу на попереднє вивчення питання і підготовку до сівби.
Ця тенденція посилюється сміливими заявами деяких виробників щодо своїх продуктів, вони називають їх “секретами успіху”. На різних форумах запевняють у тому, що купивши один продукт ви отримаєте неймовірний ефект, якому позаздрить навіть ваш сусід.
Для того щоб все-таки розібратися в “Законі мінімуму”, нам необхідно дізнатися про те, як рослини використовують поживні елементи для росту і розвитку.
Наше завдання полягає в тому, щоб знайти додаткові рішення для поліпшення результатів.
Ми в Wonder виробляємо продукти, якими пишаємося і можемо засвідчити різні переваги кожного з них. Однак, перш ніж розглядати питання про додавання певних ресурсів у систему класичного вирощування або гідропонні системи, ми розглянемо закон Лібіха.
Закон Лібіха, також відомий як закон обмежувальних факторів, походить від відкриття, зробленого відомим німецьким ботаніком на ім’я Карл Шпренгель. Який пізніше популяризував німецький хімік Юстус фон Лібіх. Цей закон стверджує, що на продуктивність рослини впливає елемент, який перебуває в найбільшому дефіциті. Це означає, що рослина даватиме стільки врожаю, скільки дозволяє найменша доступна поживна речовина. Хоча цей закон зрештою мав далекосяжні біологічні наслідки, дана публікація базується на уроках винесених із практичного досвіду, пов’язаних із поживними елементами для рослин.
Лібіх проілюстрував концепцію обмеження, використовуючи метафоричну бочку, де кожна клепка представляє окремий елемент.
Саме сектор, де клепка найкоротша за інші, відповідає за “витік” корисних елементів, така позиція дощечки призведе до того, що рідина, яка міститься в бочці, виливатиметься на цьому рівні. Іншими словами, столяр, який виготовив свою бочку заввишки 3 метри, працював би марно, якби його остання дощечка була лише 1,5 метра в довжину. За допомогою цього наукового поняття обмежувальних чинників інтуїтивно зрозуміло і здається майже очевидно як все працює. Але його легко не помітити, намагаючись усунути проблеми або підвищити врожайність.
Щоб проілюструвати це поняття, розглянемо макроелемент фосфору. Фосфор (P) має вирішальне значення для різноманітних функцій рослин, крім того, він є основним будівельним блоком АТФ, молекул, що виробляють енергію в мітохондріях (органелах рослинних клітин, що виробляють енергію). Було виявлено, що фосфор сприяє утворенню насіння, росту коренів і ранньому розвитку рослин. Але, незважаючи на його біологічну значущість, фосфор часто додають надмірно, щоб компенсувати низьку продуктивність рослин.
Але, не дивлячись на вищесказане, хочемо застерегти, що фосфор – це важливий макроелемент, але не панацея. Як зазначено в принципі “Закону мінімуму” Юстуса фон Лібіха, рослина може метаболізувати лише обмежену кількість фосфору. Яка є пропорційною іншим поживним речовинам, при цьому надлишок його не матиме жодного ефекту і може призвести до опіків рослини під час зрошення. Ви маєте знати, що надмірна кількість внесеного фосфору й азоту, стікає у водні шляхи й спричиняє цвітіння водоростей. Цей процес відомий як евтрофікація і призводить до дефіциту кисню у водоймах, що призводить до голодування риб.
Ще гірше, надмірна кількість певних поживних речовин може перешкоджати засвоєнню інших поживних речовин. Зверніть увагу на бочку: якщо ви зробите одну клепку занадто довгою, то залишиться менше деревини для створення інших клепок і ще більше знизить здатність бочки утримувати рідину. Надмірна кількість фосфору може перешкоджати засвоєнню заліза, надлишок азоту може перешкоджати поглинанню кальцію тощо. Ці однаково заряджені іони конкурують за простір і витісняють інші, що призводить до пригнічення поглинання судинною тканиною флоеми.
Привабливість внесення великої кількості різних речовин у систему живлення рослини в надії на підвищення – реальна. Але, нарешті, однією з найскладніших навичок під час вирощування є правильне визначення справжніх “обмежувальних факторів” росту. Ця здатність розвивається завдяки набуттю технічних знань і приділенню пильної уваги до продуктивності рослин до та після додавання або обробки у ваших полях чи на фермі. Прийняття парадигми закону обмеження Лібіха у вашому виробництві є безцінним першим кроком до розв’язання багатьох циклічних проблем. А також до досягнення повного потенціалу вашого господарства.
Читайте статтю “Агроном – терапевт для рослин”, щоб зрозуміти концепцію визнашення інших параметрів посіву, які можуть впливати на врожайність.
