Інтерес фермерів до ріпаку дедалі сильніший, адже це перші солідні гроші у сезоні, так потрібні для підготовки до жнив та осінньої посівної. Крім того, ця культура користується попитом на закордонному ринку і ціна на неї у закупівельників тримається на хорошому рівні з року в рік, що дає певні надії на стабільність доходу.
У країнах Європи, зокрема й в Україні, переважно вирощують ріпак озимий, а, наприклад, у Китаї, Канаді та Австралії — ріпак ярий. В Україну ця культура потрапила в ХVІ ст. На сьогодні за обсягами виробництва в нашій країні ріпак є третьою за значенням олійною культурою, поступаючись соняшнику та сої. Посівні площі під ріпаком озимим в Україні протягом останніх років досягли близько 1 млн га.
Розширення площ під посівами ріпаку насамперед пов’язано з тим, що він з погляду агротехніки вважається цінним попередником для інших культур.
З одного боку, його коренева система забезпечує розпушування ґрунту на значну глибину, з іншого – зелена маса рослин на тривалий час затіняє її, що впливає на структуру ґрунту. Вирощування зернових після ріпаку збільшує врожайність на 3-4 ц/га, що фактично без додаткових витрат підвищує ефективність усього рослинництва. Особлива цінність ріпаку полягає в тому, що завдяки розвинутій і глибоко проникаючій у ґрунт кореневій системі він засвоює нітрати, запобігаючи їхньому попаданню у ґрунтові води.
При вирощуванні ріпаку агровиробники, в першу чергу, звертають увагу на бур’яни, шкідники та хвороби. У боротьбі із ними відпрацьовуються технології захисту та використовуються надійні ЗЗР, завдяки яким можна отримувати високі врожаї. Тому інколи система живлення відходить на другий план, що може значно вплинути на врожайність.
Осінні позакореневі підживлення рослин озимого ріпаку потрібні для того, щоб забезпечити формування потужної кореневої системи та накопичення цукрів для успішної перезимівлі, а також збалансувати умови мінерального живлення на початок формування елементів продуктивності, яке відбувається в основному з осені. Процес диференціації генеративних органів у рослин озимого ріпаку проходить коли рослини перебувають у фазі розетки (6-8 листків). Збалансоване мінеральне живлення і довший термін закладання бруньок на верхівці кореневої шийки забезпечують отримання вищої врожайності.
Озимий ріпак закладає 70% майбутньої врожайності ще восени, до настання періоду зимового спокою.
А оскільки ріпак є типовим борофілом та сіркофілом, позакореневі підживлення у фазі осінньої розетки легкодоступними сполуками бору, фосфору, сірки та іншими елементами мінерального живлення є необхідним елементом в управлінні врожайністю. Зокрема, гостра нестача бору в осінній період може призводити до гальмування росту і розвитку кореневої системи, недостатнього розвитку провідних пучків, точки росту, зниження накопичення цукрів їх транспортування до кореневої шийки та погіршує морозо-, зимостійкість рослини й перезимівлю в цілому, що призводить до деформації та дуплистості кореневої системи ріпаку.
Отже, бакова суміш для підживлення посівів озимого ріпаку восени включає:
- Сульфат магнію Wonder Leaf MgS 16-32 (5-10 кг/га) або Wonder Leaf MgS 25-50 (3-4 кг/га);
- Wonder Leaf Mono P 30 (1-2 л/га);
- Wonder Leaf Mono B 11 (1-2 л/га).
Наступне підживлення проводиться навесні, в період формування листової розетки та стеблування. В цей період слід звернути особливу увагу на забезпечення рослин бором. Без внесення борних добрив неможливо отримати врожай більший, ніж 3 т/га. Коли в посівах спостерігається дефіцит бору, у рослин гальмується ріст, зменшується вироблення хлорофілу молодими листками, відчутно знижується відсоток утворення нових стручків та кількість насінин в стручках, починається опадання вже сформованих стручків. На недостатньо забезпечених бором ґрунтах урожайність ріпаку після внесення даного мікродобрива зростає. Також актуальним є внесення молібдену. Під дією даного мікродобрива суттєво зростає врожайність рослин, підвищується вміст сирого протеїну в насінні.
Внесений навесні марганець активізує дію в рослинах деяких ферментів, впливає на синтез білків і вуглеводів, покращує засвоєння ріпаком азоту незалежно від його препаративної форми. Варто пам’ятати, що за допомогою внесення мікроелементів на ріпак можна отримати прибавку врожаю на рівні 4-10% від бору, 4-7% – від молібдену і 5-20% – від марганцю.
У фазі весняної розетки-стеблування відбувається закладка нових листків, пагонів та квітів, а також закладання потенційної врожайності. Для підживлення посівів у цей період рекомендуємо:
- Карбамід (7-10 кг/га);
- Сульфат магнію Wonder Leaf MgS 16-32 (5-10 кг/га) або Wonder Leaf MgS 25-50 (3-4 кг/га);
- Wonder Leaf Blue ( 2-3 кг/га);
- Wonder Leaf Mono B 11 (1-2 л/га);
- Wonder Leaf Mono Mn 11 (1-2 л/га);
- Wonder Leaf Mono Mo 3 (0,3-0,6 л/га).
Третє підживлення проводять у фазі бутонізації. Метою цієї обробки є інтенсифікація фотосинтетичної активності, стимулювання утворення нових квіткових бруньок і додаткового галуження рослин, а також підвищення життєздатності пилку. В цей період використовують такі добрива:
- Карбамід (7-10 кг/га);
- Сульфат магнію Wonder Leaf MgS 16-32 (5-10 кг/га) або Wonder Leaf MgS 25-50 (3-4 кг/га);
- Wonder Leaf Yellow ( 2-3 кг/га);
- Wonder Leaf Mono B 11 (1-2 л/га).
Останнє підживлення проводять на етапі формування плодів та насіння. Його метою є покращення якісних показників вирощеної продукції. Для цього компанія «Wonder» пропонує наступну бакову суміш:
- Сульфат магнію Wonder Leaf MgS 16-32 (5-10 кг/га) або Wonder Leaf MgS 25-50 (3-4 кг/га);
- Wonder Leaf Red ( 2-3 кг/га);
- Wonder Leaf Micro (2-3 л/га).
Для нівелювання ризиків, зумовлених абіотичними факторами, рекомендуємо додавати до бакової суміші Wonder Leaf Amino 43 – 0,5-1 л/га.
