Вирощування соняшнику — один із найприбутковіших напрямів сільськогосподарського виробництва. Це одна із основних культур в Україні, яка дозволяє отримати біля 750 кг олії з 1 га посіву. В 2021 році під соняшник було відведено рекордні 6,5 млн га. Загальний валовий збір становив 16,3 млн т при середній урожайності 2,5 т/га.
Завдяки потужній кореневій системі, яка проникає в грунт на глибину 3-4 м, а в горизонтальному напрямку – на 0,8-1,2 м, рослини соняшнику здатні засвоювати вологу та елементи живлення з глибоких шарів грунту. На формування 1 т насіння (із відповідною кількістю побічної продукції) ця культура потребує значної кількості поживних речовин: 40-55 кг азоту, 15-25 – фосфору, 100-150 кг калію. Через це багато фермерів вважає, що соняшник – культура, яка сильно виснажує грунт. Але при цьому мало хто звертає увагу на повернення елементів живлення з рослинними рештками відносно до їх господарського винесення, яке в соняшнику становить: N – 74%, P2O5 – 54%, K2O – 94%, тоді як, наприклад, у ріпаку – 60, 36, 71; кукурудзи – 51, 34, 98; сої – 27, 28, 28; зернових колосових культур – 24-32, 17-18, 68-72 відповідно.
Найбільшу кількість азоту рослини соняшнику засвоюють в першій половині вегетації. Зокрема, починаючи від фази 3-4 листків і до початку цвітіння культура засвоює близько 70-80% азоту від загальної потреби. При плануванні азотного живлення посівів слід звернути увагу на те, що втрату врожайності може спричинити як дефіцит азоту, так і його надлишок. При нестачі цього елемента рослини формують недорозвинені кошики, а при його надлишку спостерігається надмірний ріст вегетативної маси, що в подальшому спричинити масове вилягання посівів. Також при надмірному азотному живленні зростає вміст білка в насінні, а от найголовніша його характеристика – олійність – навпаки, падає. Фосфор є критично важливим для формування та повноцінного наливу насіння. Також фосфорним живленням не слід нехтувати на ранніх етапах розвитку, оскільки цей елемент надзвичайно важливий для повноцінного формування кореневої системи, що в подальшому позитивно вплине на посухостійкість рослин. Також забезпечення посівів фосфором відіграє важливу роль у формуванні генеративних органів та підвищенні олійності насіння. Найвищий рівень засвоюваності калію спостерігається у період формування кошика та цвітіння. Важко переоцінити роль калію у формуванні врожаю соняшнику, оскільки цей елемент безпосередньо впливає на вуглеводневий обмін та проходження процесу фотосинтезу. Також не потрібно забувати і про роль калію у формуванні імунітету рослин. Взагалі соняшник є типовим «калієфілом», що неодмінно слід враховувати при побулові системи живлення.
Серед мезоелементів надзвичайно важливими для соняшнику є магній та сірка, тому внесення сульфату магнію при проведенні позакореневих підживлень є не просто бажаним, а обов’язковим заходом. Дефіцит цих елементів негативно вплине на поглинання NPK, процеси фотосинтезу, синтезу амінокислот, білків, а також на відсоток олійності насіння.
Якщо говорити про мікроелементи, то для соняшнику надзвичайно важливими є бор, цинк та марганець.
Бор має безпосередній вплив на розвиток точок росту, процеси цвітіння та запилення. Дефіцит бору, який має місце безпосередньо перед цвітінням, призводить до стерильності пилку, внаслідок чого не відбувається нормального запилення квітів, що спричиняє пустозерницю, і, як наслідок – втрату врожаю. В свою чергу, цинк впливає на засвоєння поживних елементів, поглинання їх кореневою системою рослин, підвищує посухо- та жаростійкість культури, а також підвищує її імунітет. При нестачі цинку рослини соняшнику відстають у рості, хворіють та нездатні сформувати урожай, а при значному дефіциті – гинуть. Критичний період щодо дефіциту цинку – цвітіння. При дефіциті марганцю пригнічується розвиток рослин, тому цей елемент має серйозний вплив на врожайність соняшнику. Також нестача марганцю знижує морозостійкість культури та її стійкість до хвороб. Також збільшується ламкість пошкодженого листя.
Система позакореневих листових підживлень на соняшнику покликана ліквідувати дефіцит елементів живлення у критичні етапи органогенезу, серед яких можна виділити фази 4-6 та 8-10 листків.
В першій із названих фаз рослини соняшнику розпочинають закладання кошику. При незбалансованому живленні та під дією стресових факторів кошик матиме меншу кількість квіток, ніж необхідно для повного розкриття потенціалу гібриду чи сорту. До того ж, рослини, не забезпечені мікроелементами у достатній кількості та в доступній формі, не здатні формувати насіння із високою олійністю та масою. Для проведення підживлення посівів соняшнику у фазі 4-6 листів рекомендуємо наступну бакову суміш:
- Карбамід – 7 кг/га;
- Сульфат магнію Wonder Leaf MgS 16-32 – 5-10 кг/га або Wonder Leaf MgS 25-50 – 3-4 кг/га;
- Комплексне водорозчинне добриво Wonder Leaf Blue – 2-3 кг/га;
- Wonder Leaf Mono В 11 – 1 л/га.
- Wonder Leaf Wonder Micro – 2-3 л/га.
Наступне підживлення проводиться у фазі 8-10 листків культури.
Мета цієї обробки – стимулювання закладки та формування кошику, вплив на олійність та врожайність насіння. Рекомендована бакова суміш для проведення підживлення соняшнику у фазі 8-10 листків включає:
- Карбамід – 4 кг/га;
- Сульфат магнію Wonder Leaf MgS 16-32 – 5-10 кг/га або Wonder Leaf MgS 25-50 – 3-4 кг/га;
- Комплексне водорозчинне добриво Wonder Leaf Red – 2-3 кг/га;
- Wonder Leaf Mono В 11 – 1 л/га.
- Wonder Leaf Wonder Micro – 2-3 л/га.
Для мінімізації наслідків гербіцидного стресу та негативної дії несприятливих факторів навколишнього середовища радимо додавати до бакової суміші Wonder Leaf Amino 43 – 0,5-1 л/га. Завдяки високому вмісту амінокислот рослинного походження (43%), препарат сприяє швидкому відновленню рослинного організму, а також підвищує поглинаючу здатність культур, внаслідок чого вони можуть ефективніше використовувати поживні елементи із грунту та добрив. Варто зазначити, що амінокислоти (при обробці на початку фази цвітіння плодових, овочевих культур та винограду) не тільки підвищують фертильність пилкових зерен, а й продовжують життєдіяльність приймочки маточки, що значно покращує запилення.
